Очам своїм не вірю, я бачу це місце! Моє тремтіння ставало тільки сильнішим з часу моєї втечі з дому, але зараз мої страждання добігають кінця. Проте, я маю дивне передчуття, тут щось не так...

Я вже й не пам'ятаю, скільки років стирчу в цьому забутому богами місці... Настав час забратися звідси і податися в авантюристи або приєднатися до гільдії Злодіїв. У будь-якому випадку, все що завгодно, аби не залишатися гнити у цій дірі.

Кілька днів тому мене вдарила сильна лихоманка. На щастя, ніхто з моїх дурних родичів не знав про мою хворобу, тож вони поховали мене тут. Тепер мені ніщо не заважає залишити своє минуле позаду та розпочати нове життя.

Пройшло достатньо часу після моєї втечі з дому заради вивчення алхімії. Однак мені вже набридло збирати одні лише квіточки. Я хочу зайнятися чимось цікавішим. Можливо, настав час покинути це місце.

Дорога до храму була довгою, але вона того варта. З божественним благословенням я почуваюся набагато краще. Час знайти відповідну роботу в місті. Додому я вже не повернуся.

Знаю, не треба було чіпати ту сферу, але моя цікавість знову зіграла зі мною злий жарт. Я благаю богів, щоби звідси був вихід...

Я вже давно живу в зграї Майні, проте більшість все ще ставиться до мене як до чужинця. У мене достатньо золота, щоби відправитися у Скайрим, тож може настав час мені залишити їх і почати подорожувати самостійно.

Скільки минуло часу з того, як мене прийняли в цей ковен? Скільки місяців? Років? І чим я тут займаюся весь цей час? Можу перерахувати на пальцях однієї руки, скільки разів мені доводилося виходити з цієї печери. Мабуть, настав час мені покинути це місце і вирушити на зустріч зовнішньому світу.

Що ж, ось я і тут... Не можу повірити, що ці дурні вартові змогли мене впіймати. Якщо я не хочу тут гнити, то краще шукати вихід.

Прокляті талморці, все ж таки, змогли зловити мене! Вони будуть катувати мене, доки я не зречуся своєї віри в Талоса. Потрібно вибиратися звідси. Вартові в цій зміні начебто не дуже уважні...

Боже мій! Треба було раніше звати вартових... Коли з'явився дракон, мені вдалось сховатися, але іншим, схоже пощастило менше. Не знаю що мені тепер робити, адже тут залишилися одні руїни. У мене не має вибору, окрім як залишити це місце і почати життя заново.

Моє паломництво до Сигнальної вежі Стендара завершено. Але мені не варто затримуватись тут надовго. Зрештою, залишивши свій дім і ставши авантюристом, я не маю намірів сидіти тут і молитися до кінця своїх днів. Благання у вівтарів - доля всяких жерців.

Моє паломництво до Зали Дозору завершено. Але мені не варто затримуватися тут надовго. Шлях авантюристів чекає на мене, а благання у вівтарів - доля всяких жерців. Я не стану сидіти тут і молитися до кінця своїх днів.

Нарешті я у святині Великого Дерева. Мені доводилося лише чути про його красу, але реальність перевершила мої очікування! Думаю, варто побути тут якомога довше і детально оглянути це місце перед тим, як піти.

Каплиця Боетії виявилася цілком занедбаною. Схоже, мені доведеться шукати пригод десь в іншому місці...

Моє паломництво до святилища Азури завершено. Мені треба поговорити зі жрицею, щоб отримати благословення Азури.

Мені пощастило знайти святилище Периїта, про яке мені розповів один прокажений біженець. Варто поговорити із жерцем, щоби дізнатися, що робити далі.

Ось воно, святилище Меридії. З її благословенням я продовжу свій шлях на зустріч новим пригодам.

Святилище Мерунеса Дагона, схоже, давно ніхто не відвідував. І мені абсолютно немає чого тут робити, доведеться шукати пригод в іншому місці.

Є така стара сиродильська приказка: "Чим вищий ризик, тим більший прибуток". Громадянська війна - добрий привід відкрити свою справу. Я буду дурепою, якщо не скористаюся такою нагодою. Зрештою, у мене навряд чи вистачить грошей на дорогу додому...

Мені вдалося натрапити на табір лучниці Анги. Можливо, вона погодиться навчати мене стріляти з лука.